[чаво] [резюме] [наука]
[cпросить] [программы] [координаты] [статьи]

Педиатр - иммунолог - аллерголог

Кандидат медицинских наук

Ищенко Майя Ивановна

Научная работа доктора

  • УДК 616.523-06
    Выявление осложнений Эпштейн-Барр вирусной инфекции.
    • М.И Мирошникова., В.Е Казмирчук.
      Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца, Киев, Украина.
      В последние годы участились случаи клинических проявлений герпетических инфекций, ранее сопровождавших только тяжелую депрессию иммунной системы вследствие иммуносупрессивной терапии и при СПИДе (15, 16). Важнейшим свойством герпес-вирусов является пожизненная их персистенция в иммунокомпетентном организме (3, 4, 7, 19). Вероятно, что учащение заболеваний, вызванных оппортунистическими вирусами, связано с развитием иммунодепрессии на фоне увеличения антигенной и психоэмоциональной нагрузки на организм человека.
      Активное изучение Эпштейн-Барр вируса (ЭБВ), как этиологического фактора инфекционного мононуклеоза, проводилось в 70-е годы.
      Спустя 30 лет многие вопросы для практикующего врача-педиатра остаются не уточненными.
      Как ведёт себя иммунная система после первичного инфицирования?
      Почему в периферической крови появляются мононуклеары при отсутствии клиники инфекционного мононуклеоза?
      С чем связаны рецидивы мононуклеоза?
      Каковы возможные клинические и лабораторные проявления реактивации Эпштейн-Барр вирусной инфекции?
      Имеет ли место хроническая форма инфекции при отсутствии данных о генетически детерминированном Х-сцепленном лимфопролиферативном синдроме (болезнь Дункана)?
      Какова связь между выраженной гиперплазией лимфоидной ткани в носоглотке у детей и Эпштейн-Барр вирусной инфекцией?
  • УДК 616.523-06-08
    Лікування ускладнених форм Епштейн-Барр вірусної інфекції
    • Казмірчук В.Е., Мірошникова М. І.
      Кафедра клінічної імунології та алергології з курсом дитячої клінічної імунології Національний медичний університет, Київ, Україна
      Розвиток лабораторної діагностики вірусних інфекцій та впровадження в практику охорони здоров’я методів імуноферментного аналізу (ІФА) та полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) дало змогу значно покращити рівень діагностики герпетичних інфекцій, в тому числі і Епштейн-Барр вірусної (ЕБВ) інфекції. Клінічні прояви цієї інфекції не завжди є достатньо специфічними--гарячка, лімфоаденопатія, обструкція верхніх дихальних шляхів, підвищена втомлюваність, млявість. Ураження можуть торкатися різних органів і систем. Тому етап лабораторної діагностики є дуже важливим. Між тим, треба дуже добре орієнтуватися в клінічних симптомах ЕБВ-інфекції і правильно інтерпретувати дані лабораторної діагностики, щоб уникнути безпідставного призначення противірусної терапії.
      За даними різних авторів, від 90 до 100% населення інфікуються вірусом Епштейн-Барр до 40 років (7, 12, 13). ЕБВ інфекція є маркером імунодефіцитного стану в організмі. У імунокомпетентної особи інфікування зазвичай безсимптомне, і інфекція може існувати в латентній формі пожиттєво. В своїй клінічній практиці ми зустрілися з пацієнтами, яким на попередніх етапах була призначена противірусна терапія на підставі лабораторних даних, а саме: високих титрів антитіл до вірусу, визначених методом ІФА, або при наявності ДНК (навіть одиничних копій) вірусу, визначених методом ПЛР в біологічних рідинах (3). Клініко-лабораторних проявів імунодефіцитного стану у багатьох пацієнтів при цьому не було. У зв’язку з цим, ми вірішили провести серологічні та імунологічні дослідження різних форм ЕБВ-інфекції і сформулювати показання для призначення противірусної терапії.
      Була ще одна дуже важлива причина, що спонукала нас до вивчення способу противірусної терапії ускладнених форм ЕБВ інфекції. Наша кафедра є головною в Україні і, отже, на консультативних прийомах ми маємо справу з пацієнтами, які звертаються за уточненням діагнозу. Ми обстежували хлопчика 8 років, у якого протягом двох років було 20 (!) епізодів паротиту. Місцеве лікування у стоматологів не давало ефекту, тому мама з дитиною звернулась до імунологів. Обстеження достовірно встановило ЕБВ етіологію рецидивуючого паротиту. Три курси різних варіантів противірусних препаратів дали незначний і короткочасний ефект. Розроблена та запатентована нами схема лікування виявилась ефективною і вже протягом року рецидивів запалення привушної залози у хлопчика ми не спостерігали. Свій спосіб лікування ми з успіхом застосовували у інших пацієнтів з активною вірусною реплікацією і імунодепресією.


[чаво] [резюме] [наука]
[cпросить] [программы] [координаты] [статьи]

Rambler's Top100 bigmir)net TOP 100